Грайливо листям дерева
Тріпочуть вечірню вуаль,
Де меланхолія літа старого
Потроху навіює жаль.
Ніщо не зникає безслідно,
Здається, у серці життя,
Лише у безлюдність емоцій
Проникне душа скрипаля.
Заплаче грайливо тим листям,
Сміятиметься, мов немовля,
А літо згоратиме містом,
Пожовкне потроху земля.
Так мовчки, спонтанно, безслідно
Залишиться місто безлітньо,
Безлюдно накрите вуаллю,
Без скрипки, жалю і рояля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337990
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.05.2012
автор: Шабо