Зустрічаю прохолодний ранок,
До криниці йду по воду,
Випущу котів на сонний ганок
Із «в’язниці» на природу…
Наче кішка, вигну свою спину,
І вдихну на повні груди -
Так люблю я вранішню годину,
Коли у дворі безлюдно…
Квіти не розплющили ще очі,
Не розкрилися листочки,
В лісі не лунає спів пророчий,
І стоять дерева мовчки…
Знаю, що буквально за хвилину,
Вибухне природа співом,
Сонце освятить чергову днину
Різнокольоровим дивом…
Тишу п’ю повільними ковтками -
У душі глибокий спокій.
Обіймаю простір і думками
Відлітаю в світ утопій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338200
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО