Він так любив дивитися на небо,
Гортаючи сторінки біографії,
Всміхався дням і маючи потребу,
Тримав в столі дитячі фотографії.
А зорі з неба падали ночами,
Немов випрошували загадать бажання,
А він шукав у скриньках із листами
Світлину вже забутого кохання.
З тих пір уже багато літ минуло,
Вже склалася у кожного дорога,
Та пам"ять днів яскравих не забула,
Та ще й світлина - серцю допомога...
Як швидко мчали в майбуття години,
Як змінювався світ, та залишилась
В його столі малесенька світлина,
А ще сльоза, що по щоці скотилась...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338216
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2012
автор: Невгамовний