ти розгойдуєш човен
і підіймаєш хвилю…
я боюсь глибини!
мій страх
перевершив
усі
одчайдушні зусилля
втримати рівновагу –
припини!
це твоя
інстинктивна
природа
вабить пригодами,
чорториями,
емоційним хаосом бистрини́ –
то пірни!
це тебе
кличуть по́лиском
штучні перли-ни
в нетрях сві́тської
трясовини –
не втони
у воді
бачу зраду,
яка ще не сталася,
але причаїлася
між словесної
гущавини –
слизькува́ті зви́вини…
я боюсь!
я стриба́ю з човна!
може, сама
доберусь
із сере́дини
озера
до спасенної мілини́
це ти,
непосидливий у човні,
розгойдав
страх у мені –
сміху заради…
я боюсь
і панічно втікаю
од твоєї
майбутньої
зради
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338254
Рубрика:
дата надходження 18.05.2012
автор: Валя Савелюк