Зірки звели собори між світами,
І тихо залунало в дзвонах небо,
Моєму серцю лиш одного треба –
Добра та щастя для моєї мами.
Вона стоїть у зореві світанку,
Одягнена в рожеві оксамити,
Вона не стомиться цей світ любити,
У ній завжди одлунює співанка.
У її зморшках – Всесвіту намисто,
А у очах – ласкавості озера,
Вона – моя замріяна Венера,
Вона – життя Аврора промениста.
В ній – чистота гірського кришталю,
І я шепочу лиш одне : «Люблю…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338264
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.05.2012
автор: Siya