Ми надто багато сміялись в дитинстві,
Лишивши на старість лиш сльози,
Всі наші роки ми недбало плямили
Наївно не вірячи в грози.
Ми надто багато розтратили чуда,
Аж так, що уже не лишилось,
Комори пусті і веселки у небі,
Та сонце за обрій спустилось.
Ми надто багато дитячого щастя
В пісочницю свою зарили,
Вогні позгасали від нашого шалу,
І свічки усі погоріли.
Ми надто багато життів нездійсненних
Прожили невинними дітьми,
Що зараз запас всього нашого пір'я
Лишився за тими ворітьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338290
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2012
автор: M.E.(nachtigall)