А, може, й тільки мрія...
Вже липа, майже, квітне
І на світанні лунко
щебечуть солов"ї...
І ніч мине похмура,
і днина непривітна,
то, може, врешті й сонце -
у сутінки мої?
На дримбі грає ясен,
праотчо так, поважно.
Там серед гІлля Янгол
надії береже...
РозІрве вітер сумнів -
і все, що невідважно,
надимить дужо крила -
і ген за хмари вже!
Між гойдалок акацій
п"янить єлейна думка:
що, може, завтра промінь
розчеше сум гаїв!
В саду́ , налитім пло́дом,
протя́гне небо руки -
вбере у світлу одіж
всі сутінки мої...
(19.05.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338524
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2012
автор: Леся Геник