Сльозами навзрид у подушку, та так, щоб не чули знайомі.
У мене серденько шматками: ось так помираю поволі.
Назовні стараюсь ні звуку, останки душі поховаю.
Та так, щоб нікому не видно, я рану омию слозами.
Тепла для душі не знайду я посеред побоїща духу.
Навколішки мовчки присяду - душею більш жодного руху.
Її порубали обоє: один ще раніш, цей учора.
У мене не стало більш серця, жаринка душі захолола...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338779
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2012
автор: Adele