…тендітна ніжна жінка…

Вона  любила  мовчки  мріяти  біля  води,
Літати  в  небо,  дихати  легесеньким  повітрям.
Такою  дивною  сам  Господь  Бог  її  створив
І  шось  притягувало  всіх  до  неї  незамітно.

Ця  білокура  і  тендітна  ніжна  жінка
Обожнювала  з  вільним  вітром  танцювати,
Ходила  по  землі  вона,  немов  пір'їнка,
В  руках  несла  весняні  пахощі  і  аромати.

Купалась  в  променях  живого  і  ясного  сонця,
Росою  обриси  свої  красиві  омивала.
Здавалося  безкрає  небо  мала  у  долоньці,
А  в  коси  різнобарвні  квіти  заплітала.

В  її  очах  жила  дзвінка  п'янка  надія,
На  білому  обличчі  посміхалась  дика  щирість.
Цю  королеву  сильний  вітер  на  руках  леліяв,
Навіть  птахи  вітались  з  нею  :  "Ваша  милість!"

Ласкаву  доленьку  свою  сплітала  у  вінок
Руками  витонченими,  мов  вигин  річки.
І  мріяв  дощ  могутній  з  нею  завести  танок,
А  в  нашої  красуні  рум'яніли  щічки.

Ховала  за  спиною  дивні  і  чарівні  крила,
Їх  вкрала  у  метелика,  аби  самій  літати,
Малою  феєю  себе  у  мріях  уявила,
Щоби  в  блискучій  гарній  казочці  самій  зростати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338889
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.05.2012
автор: Віра Голиш