Так беспомощно грудь холодела,
Но шаги мои были легки.
Я на правую руку надела
Перчатку с левой руки.
Показалось, что много ступеней,
А я знала - их только три!
Между кленов шепот осенний
Попросил: "Со мною умри!
Я обманут моей унылой,
Переменчивой, злой судьбой".
Я ответила: "Милый, милый!
И я тоже. Умру с тобой...".
Это песня последней встречи.
Я взглянула на тёмный дом.
Только в спальне горели свечи
Равнодушно-жёлтым огнём.
_ * _
Безпорадно душа холоділа,
Тільки кроки були ще легкі.
Я на руку, на праву, наділа
Рукавичку, що з лівой руки.
І здалося, що сходинок - безліч,
А я ж знала, що їх лише - три.
Поміж кленів лиш шепоту неміч
Просить тихо:"Зі мною помри.
Моя доля мене обдурила -
Зла, нудна і мінлива була".
Я ж у відповідь:"Як я любила!...
Помираю з тобою і я".
Це останньої зустрічі пісня.
Темний дім, а у серці біль-щем.
Тільки в спальні свічки золотисті
Ще горіли байдужим вогнем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2012
автор: Радченко