…

Сиджу,  давлюся  чаєм  й  плачу
так,  все  впорядку,  звісно,  йди
сиджу  й  клянусь  собі,  що  все  Тобі  пробачу
і  посмішку  від  вух  до  вух  натягну  як  завжди.
Коли  від  болі  з  середини  розриває,
коли  не  знаєш  як  й  куди  іти,
коли  те  почуття  вже  в  вир  літає,
хоча  воно  вже  без  мети,
а  Ти  іди,  іди  небійся,  я  це  здолаю,
витримаю  все  це    точно  .  Йди.
Хіба  на  світі  так  буває?
Та  людство  гине  від  цієї  сліпоти!
Вони  ж  небачачи  нічого
живуть  і  помирають,  так  убого...
А  Ти  іди.  Ти,  звісно,  йди...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2012
автор: Юлія Пташка