Гадає
всяке гаддя:
я-не гад!..
І тут же
жалить
жаско,
животільно
В одну із наших не прикритих п’ят,
В кропивне утікаючи привілля.
Нещасний,
він без щеплень і щита,
Без імунітету,
захисту для тіла…
Фатальна мить стрілою приліта
У долю нашу, як біда Ахіллу.
А як вражає грізно наугад
Зле слово, по-гадючи більно!..
Гадає всяке гаддя:
я- не гад!..
А що слівце тихеньке,
мимовільне?..
Нема від слова щеплень та щита!
Й летять в серця отруйно словостріли…
…Пройшли, Гомере,еллінські літа,
Та гинуть словом вражені Ахілли!
Йде дубль без ліку і Ахіллів,й Трой,
Що падають
утисячне,
вмільярдне!
Гомер співав про вік трагічний той,
Чому про нас мовчать сучасні барди?
Душа вразлива
чи вразливе тіло?
Синдром Ахілла
є синдром Ахілла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339135
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2012
автор: СавчукМикола