Ось песик-безхатько
на стежці сидить…
У холоді й голоді
випало жить…
Ну чим завинило
маля перед Богом?
І хто приголубить
на світі малого?..
Тяжка в нього доля:
Ні мами, ні хатки…
Аж раптом на стежці
з’явилось дівчатко!..
І радість і вірність
в очах цуценяти:
калачиком хвостик –
і нумо скакати!..
Скінчилась недоля,
скінчилися муки,
бо теплі та лагідні
в дівчинки руки!..
Знайшлась господиня-таки
в цуценяти!..
Чого ще на світі
Безхатьку бажати?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339264
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 23.05.2012
автор: ksenia