Я живу немов у вісні, доторкаючись ніжно до неба.
Забуваючи очі твої, більш ніколи не прийду до тебе.
Я живу моє серце горить. Кожну іскру в пожар відпускаю
Я кохала так ніжно тебе. І так палко тебе проклинаю.
Я сміюся, не плачу! Невже, я навчилася знову літати?
Я тебе відпустила давно! Чом не хочеш мене відпускати?
І дощу краплі спадуть до ніг. Змиють біль і нестримні страждання
Так багато у світі доріг…А моя знов веде у кохання…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339295
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2012
автор: M@gdalena