Для тебе я просто Картинка,
Тобі так приємно?! – дивись.
От тільки в житті - Невидимка,
Це ж правда, не треба, не злись.
Малюєш напевне в уяві
Безмежні бажання думок.
Солодкі слова і цікаві,
З життєвих нічних сторінок.
Щось пишеш, а потім стираєш –
Таке віртуальне життя.
Сумуєш – Картинку чекаєш,
Яка , коли треба, зника.
Сумуєш – «Привіт, Невидимко,
Скажи мені щось, напиши…»
А сам?! Ти ж і сам та Картинка,
Яку я малюю завжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339453
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2012
автор: Людмила Мартиненко