Він на березі Вкраїни
став мов скеля непорушно,
як малесенька дитина
він простий і простодушний,
трошечки простакуватий,
аж занадто толерантний,
то буває дуркуватий,
а то чемний і галантний,
до любого діла вдатний,
роботящі руки має,
ще й працює «за безплатно»,
в грунт корінням проростає,
то співа’ несамовито,
а то охає з плачами,
воріженьками побитий,
розіп’ятий родичами.
Вбить його ніхто не в силі.
(Правда обтирають ноги!)
Та Історії всі хвилі
розбиваються об нього.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339501
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.05.2012
автор: Віктор Ох