На городі бузина,
І в Києві… теж!
Пише пасквіль вражина́
Дурість пре без меж!
Мав би розум – був би Дуб,
Явір чи Осика.
Чи принаймі, мав би чуб,
Голомоза пика.
Голомозе і страшне,
Кляте і завзяте.
Все спаплюжить, не мине
Навіть те, що свя́те.
Напаскудить, обісре,
Із лай.ном змішає.
З ікон ризи обдере,
На́рід зневажає!
Це ж родилося таке,
Чи може продався?
Вовкувате і гидке,
Усім в душу всрався.
З рота піна, язиком,
Меле, як сказився.
Тож, чим жити гівнюком,
Краще б, не родився!
Яка користь з бузини?
Дрова нікудишні,
Фарбували в ній штани -
А ті місця грішні!
Та й росте на пустирі,
Або на руїні.
Не таких поводирів
Треба Україні!
31.10.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339549
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.05.2012
автор: Мирослав Вересюк