Ніколи сина з обійсця не відпускали,
А закохавсь, на «ній» - не дали оженитись!
Щоденно разом з татком: то парканьчик впалий
Декорували людним, «ще-тут-си́ночка» авралом,
То з пилорамою: "...давай, синочку, разом
В суботу виріжмо на хвіртку викрутаси..."
Щоденно з мамою: город, картопля, ...тиск
Перевіряти запопадливим літа́лом...
Страшна хвороба, кажуть, – молодим,
Яким з похилими – хрест чорний - вік днювати.
Стовковиськом, ховали сина – голосним...
І батько-столяр, звично, труну - шовком ладив.
Тримаються батьки, за сином журяться,
З онуками в хатнєроботній смутниці.
Спостерігають, як їх однолітків, не дітей -
Виносять на кладовище під плач трембітних флейт.
З їх, ставшою для сина – світом, вулиці.
25.05.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339695
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.05.2012
автор: Юхниця Євген