Зізнатись, інколи буває,
Я так ревную, просто край,
З середини аж розпирає,
А в мізках крик: "Пусте, нехай!"
І головне, все ж без причини,
Ти й приводів не додаєш:
Я скнара з мізками дитини,
Та ти ж не іграшка, авжеж.
В середині усе кипить
Коли ти поза полем зору,
В душі аж хлюпає, бурлить,
Бринить все нотами мінору.
Та раптом схаменуся я,
Обдумаю усе ретельно, чітко:
Ти ж початково не моя,
Тебе ж не посаджу я за решітку.
Не прив'яжу тебе до себе,
Зі мною з власної ти волі,
Ти вільна, як хмаринка в небі,
І я також - як вітер в полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2012
автор: Jim Drake