Небо вкривалося хмарами,
Очі шаленіли від страху,
Здається, на обрії марили,
Чекаючи народження краху.
Руки вкривалися віями,
Торкався ти її очей,
Колись малими мріяли,
Тепер не до дітей.
Вії ставали солоними,
І такими важко-пекучими,
Їх укрив ти долонями,
Пестливо-ніжно-жагучими.
Вії залишу в конверті,
На пам’ять, на згадку, назавжди,
З того життя ущент стерті,
На сьогодні, на завтра, й на краще…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339756
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2012
автор: Біллі Джин