Все, стоп, пора вже нам всім зупинитись
Годі руйнувати мікрофлору і за їжу битись
Погляньте всі навколо, яке все ж чудове,
І начхати, що життя убоге
Все-одно ми тут всі з вами,
Ми зв’язані рідними шляхами
Та дехто вважає, що втратив його
І не може знайти в житті місця свого
Агов, давайте ж допоможемо йому
Адже не дарма назвали нас «людиною»
Кожен заслуговує на щасливе життя
А не на це, сіре, щодення буття.
***приспів***
Почекай, прошу не йди,
Залишися не надовго ще з нами
Цілеспрямовано рухайсь до своєї мети
Та повертайся на землю, що була в тебе під ногами
Будемо раді ми бачити тебе, завжди, у себе вдома
Ти йдеш від нас але це не крапка в нашому житті, а лише кома.
З Києва мені ніколи не телефонують,
На телебаченні виступати не пропонують,
Але це все мені і зовсім не потрібно,
Я просто хочу жити гідно,
Лише сенс свого життя потрібно знайти,
Для мене ж це – лише поруч з нею йти,
Тому, що я лише її одну люблю,
І лише вона надихає усмішку мою,
Цей ваш реперський стаф,
Якщо чесно, мене вже дістав,
Я просто хочу співати для інших,
А не згадувати в текстах проблем довічних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339826
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2012
автор: valeryanich