Я практично тебе не знаю,
Нас поєднують натиски клавіш.
От візьму в тебе і закохаюсь,
Доки ти ся зі мною бавиш.
Кинь ще фото мені на mailи,
Краще в профіль, анфас вже бачив.
Постривай, незнайомі смайли…
Поцілунок? Чи що це значить!?
Ти від мене, прошу, не ховайся,
Ми на відстані декількох клавіш…
От візьми в мене – і закохайся!
Ти ж, насправді, вже мною мариш?
Знову вечір, ми знову в онлайнах:
«Привіт!
Нова авка?
Прекрасна:)»…
Ось таке от – життя у смайлах –
Ілюзорне, несправжнє… сучасне.
(2011)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339841
Рубрика:
дата надходження 25.05.2012
автор: Антон Срібний