* * *
Нострадамус не знав, ні Свіфт:
мудрагелі надбали кризу –
оберемком сухого хмизу
запалав недолугий світ.
Спасуни із усіх країв...
Балачки в димовій завісі.
Досі держуть людей за вівці
спритні привиди хазяїв.
Не туди, кажуть, преш, вернись!
З нас витрушують мову роду.
О, нетлінна душа народу,
хоч над прірвою стрепенись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339849
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.05.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА