І звідки та зривається негода?
Бо спокою немає у "норода".
На наше зло та гнів природа відповість!
Ось, маємо: негода - гість...
Негода. Вітер виє, злиться,
Ламає дерево і землю підіймає.
Спішить він до дороги притулиться -
Пісок в обличчя нам жбурляє.
Він сильний! Тягне чорну хмару:
Колише та гойдає, потім б*є.
І зливі відчиняє неба браму,
А потім краплі дощові ковтає-п*є.
Проситиму негоду: хай затихне,
Засне на грудях Матері-Землі.
А врожаї, що Бог дав,хай достигнуть,
Хай мир і спокій буде на селі,
І у містах, лісах та горах,
Негода хай не робе горя...
Молімося!
Господь почує молитвИ народу!
Він Всемогутній! Заспокоє враз негоду!
А нам всім треба заспокоїть Душі.
І буде спокій і на морі, і на суші...
Молімося...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339870
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 25.05.2012
автор: Валентина Володина