В Соборі «San Pietro» молитва злітає до Неба…
Та, що ж мені, Господи, треба у цьому житті,
Чого я проситиму, очі здійнявши до Тебе?
Не так вже й багато і речі, здається, прості:
Очисти гріхи мої, - знаєш, вони не навмисні,
І спокій зішли, і терпіння, як Сам Ти терпів.
Даруй мені мудрість - збери розпорошені мислі –
І дрібочку щастя, щоб я в чужині не зотлів.
А ще, будь ласкавий, додавши батькам моїм віку –
Покуту свою вони чесно з дитинства несуть.
Зроби їм цю послугу, в справах Твоїх невелику, -
Нехай хоч на старість у серці розраду знайдуть.
Настав моїх діток на праведну світлу дорогу,
Щоб їм для тривоги забракло в цім світі причин.
… Завмерши в куточку, безмовно звертаюсь до Бога
В Соборі «San Pietro» не в силі піднятись з колін…
15.05.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339898
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2012
автор: Salvador