Діалог сучасного видавця й сучасного поета
--Так, так заходьте, що новеньке знесли? Скоро
Здаєм на верстку життєрадісну добірку.
І так доречний був би віршик, та бадьорий,
Під нашу київсько-чернігівську говірку!
Поет поважно вийняв три кульки папіру:
-Самі погляньте: ось мої останні ліри:
Ось я - вмираю, тут я - плачу, тут - жалкую,
Тут – за коханням, ось – за долею, дощем.
Прокльони, розпачі стегна́ннячні – шліфую!
Он, он , душа-пательня - шквариться, пече...
І завивання є, і гавкання до влади,
Папір-кахики, зубожіння і розлади!
То ж вибирайте! А підвищите, з роз,ясненням,
Мій гонорар за вірші чесні, десь – Тарасові?
Скривило ніздрі видавця радікулітом...
-Ви...ви...заходьте ще, і ще, наступним літом.
Чи за - століття, але краще, шліть - кур,єром,
В майбутній, вже без читачів, писацькій ері,
Свої "сучаски" з ..."позитивних" Ваших прерій.
26.05.2012г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339950
Рубрика: Сатира
дата надходження 26.05.2012
автор: Юхниця Євген