Не шукай мене у місті
Серед гаміру людського.
Серед справ буденних, прісних
Не почуєш сміху мого.
Не шукай серед асфальтів
І серед землі пустої,
Я тепер дитя природи,
Не почуєш слів ти моїх.
А якщо все-таки хочеш
Ти послідувать за мною,
Ти знайди мене у травах,
Стану я тобі жоною.
Не боїшся, любий друже,
Такої мавки лісової?
Любитиму тебе я дуже,
А ти будеш лише зі мною?
Заприсягнись, що будеш вірним,
Що іншу не візьмеш за руку.
Зі мною жарти не проходять,
Я не прощу тобі розлуки.
Я зачарую, зачаклую,
Піснями розум заморочу.
Тоді ти втратиш сон і спокій.
Тебе я просто залоскочу.
Ну, що мовчиш, мій друже любий?
Зважуєш всі "за" і "проти"?
Для тебе я - любов чи згуба?
Якими будуть твої кроки?
Ти посиди, подумай гарно,
Не ризикуй життям даремно.
Моя любов, можливо, кара.
Не знаю цього достеменно...
Наважився, коханий друже?
Тоді я в травах на узліссі
Сплету тобі вінок із ружів,
Іди на звук моєї пісні.
24.05.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340035
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2012
автор: Мозаїка