Я гартом розпечу камінні груди,
Щоби душі страждання не відчути,
Нехай болить, нехай клеймо, нехай так буде,
Лиш серця, щоб нехай затихли муки.
Я буду жить із знаком про безсилля,
Тавром у кров проникне він глибоко,
Щоб втратив я поняття про дозвілля,
І відновив давно не почату роботу...
Щоб я писав лиш кров'ю по скрижалі,
Щоб голова крутилась в малокрів'ї,
Аби не чуть як серце все страждає,
Аби згубить його у праведному ділі...
Та не забуть...Бо пам'ять вище того,
І якби я не таврував вогнем себе,
Я повернусь на почату дорогу...
Де серця біль зі мною заграє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340133
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2012
автор: Мирослав Гончарук-Хомин