П'ятьдеся, п'ятьдеся, п'ятьдеся

П'ятьдеся,  п'ятьдеся,  п'ятьдеся
Кажуть  люди,  що  це  вже  пів  віку
І  спливає  у  пам'яті  все
Що  зроби  на  цім  світі  на  втіху,

Була  школа,  було  навчання
Був  спецназ  і  нелегка  робота
Були  чисті  палкі  почуття
І  приємна  сімейна  турбота

Хата  є,  і  садок  посадив
Діти  є,  і  чудові  онуки
Але  я  ще  практично  не  жив
Відбуваю  лише  важкі  муки

Я  кохав  і  кожаним  теж  був
Я  страждав  і  за  мною  страждали
Но  одну  я  тебе    незабув
Мила,  люба  моя,  моя  мамо

Вдячний  всім  хто  в  цій  залі  сидить
Вдячний  тим  кого  з  нами  немає
Вдячний  Богу  за  кожну  цю  мить,
Що  на  світі  мене  ще  тримає

П'ятьдеся,  п'ятьдеся,  п'ятьдеся
Кажуть  люди,  що  це  вже  пів  віку
А  мені  ніби  знову  двадцять  п'ять
І  немає  ще  радостям  ліку.́́́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340159
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2012
автор: ОлАрАн