Не кидай зорі напризволяще
Вони не світитимуть без тебе,
Можливо буде все краще,
Коли знімеш обладунки з себе?
Не забирай всю воду в рік,
І сонце в хмарах не чіпай
Я завжди йтиму по твій бік,
І прошу: від мене не втікай…
І шукатиму всі можливі шляхи
До серця по вінця пустого
І лиш поодинокі промені-птахи
Дійдуть знесилено до нього…
Та я не покидатиму надій,
Що грітимуть мої зіниці
Де ж погляд вбивчий твій,
Де ж відповідь твоєї таємниці?
Тому ще довго йтиму по слідах,
Що на сонці залишала,
Ловитиму планети на дахах,
Які для себе ти створила!
І можливо ще раптом і колись
Здожену в далеких світах
І не буде дивно як зійшлись
Два кораблі в загублених морях
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340202
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2012
автор: vova_zip