Бешкетує дощ-гульвіса,
Всі дороги розмиває,
Опускаючи завісу,
Що ці злочини ховає.
Наче парубок моторний
Устигає дощ розжитись,
Щоб з інстинктом непоборним
У тій зливі розчинитись.
І унести всі негоди,
Біль, нужду і сміх зловісний…
Вдача змінна у погоди –
Не ховайся лиш, завісо!
Хай покрутить ще, поллється
Дощ – палкий, жаданий вісник.
Хай, бешкетник, посміється,
Потанцює у завісі!
А як тиша з сумом спільно
Закладуть шляхи новії,
То й завісу з крапель щільну
Дощ, як спогади, розвіє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340259
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.05.2012
автор: Олеся Василець