Пристрасть ночі.
Вогні танцполу.
Твої очі
Дивились долу.
Свято волі.
Жага кохання.
Тільки з болем
Твоє зізнання!
Погляд стислий.
І гуркіт зали.
Ти навмисно
Тепер казала,
Що не любиш
Солодке манго.
Тільки згубиш
Любов у танго!
Обіймаю
Тебе за плечі.
Тільки знаю,
Що тобі пече.
Холод долі.
І жар кохання.
Й мимоволі
Твоє зізнання!
Довгий вечір.
Сумує скрипка.
Спритна втеча, –
А потім бридко.
Як ся маєш? –
Питають роки.
Ти зникаєш
Із кожним кроком!
Не під силу
Вже танцювати.
Важко милих
Завжди кохати.
Лиш незмінно
Любите манго.
І трихвилинно
Танцюйте танго!
Доти плам’я
Горить кохання –
Доки танго
Не є зізнанням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2012
автор: Олеся Василець