Земля кричала -
це вже стогне,
не вистачає просто сили.
За що ця кара, що так довго
Дощі її вже не росили.
Їй би вдихнуть
на повні груди -
повітря пахощі духмяні,
змахнуть з очей
хмарин облуду.
Хай дощ на землю
синій гряне!
Поля, ліси,
дерева, квіти -
давно чекають
цього трунку.
Не важко землю
зрозуміти,
притихлу з громом
в поцілунку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340331
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.05.2012
автор: Надія Гуржій