І день-у-день життя наше спливає
І час кудись біжить, нас не чекає.
Життя ж-бо не міняється зовсім,
Своєю суттю театр нагадує усім.
Ось знову піднялися завіси
й акторам виходити пора.
Від їхніх помилок отримує глядач втіхи,
А життя їх взагалі не вибача.
Слова невимовлені тремтять в твоїх вустах
І крок за кроком йдемо до фіналу,
І ось, здається, вже останній акт,
Та цим, на жаль, не завершити виставу.
І тане у вухах передзвін сердець
Ось тих людей, що сидять у залі.
На жаль, вони чекають лиш кінець
Або щоби виставу обірвали.
Життя - театр і ти в ньому актор
Потрібно лише роль вдало зіграти.
Людей, як глядача, не цікавить епізод,
Потрібно все життя гідно стояти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340334
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2012
автор: Руслана Савка