Сидиш пошматований людьми
У вигнанні жахливої пітьми.
І лиш думки допомагають жити -
Точніше існувати і бродити.
Ніхто не скаже: «Хто ти?»
«Що ти?»
Лиш відгуки у спину чути.
Нема ні друзів ні родини -
Лиш я і змучені години,
Які вже розум поламали,
Для мене всі вже повмирали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340367
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.05.2012
автор: owltime