Як знати боляче, що прийдеш ти з дороги
ні ким непроханий - і через сотню літ.
Трава зелена буде. Сонячна корона
палахкотітиме, стираючи твій слід.
Бо ні любові, ні кохання - все зникає!
Цурався матері, цуратиметься й Бог.
Така біда на всіх, - хто й смерті десь шукає,
він буде мучатись, бо закіпає кров...
Не дарма кажуть, що "червона" - не водиця.
У ній та пам'ять, провокує тілу жар.
І доки серце-паросточок ще іскриться.
Сто літ щасливих жити, - істинно то дар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340385
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2012
автор: Ліна Біла