І знову сиджу на підвіконні.
Все думаю і дивлюсь у вікно,
Чи зможу я забути очі бездонні,
Що так кохала їх давно...
Та ні, не зможу я забути
Ще й поцілунок той п'янкий,
Що нагадує смак солодкої отрути
І дотик губ твоїх німий...
І знову ж таки згадую
Чарівні дні з тобою проведені,
Яскраві картини життя вигадую,
У яких таємно ми долі звели...
А ось і останній трамвай.
Відвозить він нестримні почуття душі.
Так і я тобі кажу: "Прощай",
Бо кохання розриває мене на шматки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340481
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2012
автор: toma