Що ж ти душу фарбуєш червоним...
Підшкірно, повільно, жорстоко...
Не відпускаєш з полону,
Що ж , тоді – око – за око..
Цідиш мене як коку,
Трубочкою з екрану,
Я вже відмолила вроки, -
А ти – знову кричиш в спину...
Давай зійдем з плазми,
Залишимось перегаром...
Не скласти уже пазлів,
Сядем спинами... і ні пари
з вуст, з очей – біла пляма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340521
Рубрика: Посвящение
дата надходження 29.05.2012
автор: Зоя Кириванова