Кажуть, що на світі мови різні є,
Кожен розмовляє й світ цей пізнає,
Навіть у тваринки звук не для утіх,
Він допомагає віднайти своїх...
Гавкає собачка і мурличе кіт,
Заспівала пташка й лине у політ,
Грізно розмовляє лев або ведмідь,
Навіть риба знає, як що говорить...
Люди - то найвищі і розумні статі
І на різних мовах вміють розмовляти,
Пишуть і читають грамотні слова,
Ось такі у світі маються дива!..
Хтось на рідній мові спілкуватись звик,
Інший - постарався й вивчив ще й «язик»,
Дехто «ленгвіч» знає й гарно «спікерить»,
А от кум мій – «шпрехен» на «зи дойч» у мить...
Я вже й не беруся «туркце конусан»,
Скажуть, що зазнався, мов заморський хан,
А мені цікаво просто говорити...
От би нашу владу людям зрозуміти!
Що не скажуть - наче, дав їм хтось під дих,
Ох і «праффесура», сльози через сміх!
А закон напишуть - світовий фурор,
«Милавать не мона», - «мовил» прокурор...
От, коли з дитинства грамоти не вчив,
І любов до мови в забаганки злив,
То яку б посаду ти не обіймав,
Хай пробачить песик, чути «гав-гав-гав»...
29.05.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340547
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.05.2012
автор: Serg