Я вкотре постою на цій могилі...
Поплачу і лиш квіти покладу,
Ніхто в житті не знатиме, що нині,
Я долю смерті в руки віддаю...
На цім надгробку дати і "Сумуєм..."
Лиш фотографії над цим усім нема,
Бо не люблю їх...І смуток варіює,
Чому ж обманювать, як сказані слова.
По сторонам вінки і смутку тіні,
Земля закриє всі мої гріхи,
Не вічний я...Лиш темні сірі стіни,
Приймуть мене і все мовчать вони.
А я люблю цю мертву щиру тишу,
Без посмішок, без сліз, а для душі,
Знайшов для себе й смутку я затишок,
І стогнуть тут лише німі співці...
Не треба плакати і по мені тужити,
Бо спокій, що тримаю на душі,
Рідніше всіх...Я не навчився жити,
То ж дайте, хоч умерти в тишині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340560
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2012
автор: Мирослав Гончарук-Хомин