Зраджені сни, закинуті в якості палива
у жадібну пічку наступного буднього дня
на сталевій свідомості вже не розквітнуть емалево
дороговказом напрямку "навмання".
Ті сни не зашиють нитками, як небо, холодними,
загноєні рани у пам'яті про нечуте.
А власні думки, що ні ангел, ні чорт їх ніколи б не зміг обманути, -
вершитимуть тихе судилище над незгодними.
...і знову рядки, переповнені "не",
або "ні", або просто порожньою втомою,
розриватимуть в клоччя повітря пісне
і робитимуть тишу напів-невагомою,
а тоді - як небажану крапку над комою -
час зітре і мене...
28/05/12.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340573
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2012
автор: Luna Ravenheart