Життя розбите на уламки,-
Неначе тонке скло.
Все те,про що так мріялось,
Насправді зовсім не було.
Це тільки лиш ілюзія,чого хотілось...
Здавалось все так близько
До здійснення бажаних мрій,
Та в мене опускались руки
І струни подиху повільно рвались
В поривах марно втрачених надій.
Це все було неначе сон,
Який шалено линув.
Останній шанс на спробу щось змінити
Десь заблукав між паралельними світами,
Він там залишився...І там загинув...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340593
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2012
автор: Tati Gensi