Біжить гонець в доріжці часу,
Догнати хоче дезертира горизонт,
Десь там згубив життя окрасу,
Без неї ж, не всядеться ніяк на трон.
А що ж за фінішем чекає?
Химерний дивосвіт буття надземних душ?
Не спізнаний, та мов би знаєм,
На що гартуєм розум у холодний душ.
Та скільки ж бігти в завтра днину?
Утома сушить, спопеляє далечінь.
Вгамує – близький біг людини
Поміж Земних сердець окрас й будинків стін.
05.05. 2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340602
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2012
автор: Ярослав Дорожний