Сіллю сипала рани – не гоїлись,
Під язик грудку цукру – не танула.
Мурашками під серцем покоїлась
Нерозгадана творчості – гранула.
Просвітили, шукаючи корені,
Терапію місцеву проводили.
Дві руки тепер маю наколені,
Щось шукали в мені, не знаходили.
Вже й отрути крапаль підсипаючи,
Намагалися витягти жилочку.
Тільки вигляд зробила вмираючий,
Далі йшла відпочивши хвилиночку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340872
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.05.2012
автор: Любов Чернуха