Земля вбирала спраглими вустами
Краплю вологи подану з небес.
В повітрі пахло гірко полинами
І шелестів від струменів овес.
Земна подяка щира і безмежна -
Лани зелені, ягоди, плоди.
Шана людей не дуже обережна
Вони зберуть той скарб, що уродив.
Крапля вологи вимолена в Бога,
Ввійшла нектаром в тріщини до дна,
І з ним розтала, згинула тривога,
Ця благодать, мов розкіш, всім дана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340881
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.05.2012
автор: Любов Чернуха