Знаєш, в тебе такі підступні годинники,
Їхні стрілки – так підло з’їдають хвилини.
Лише ті, на яких ще зосталися цінники –
Заколисують ніжно, лоскочуть нам спини.
Бачиш, я – біля тебе, такий же закоханий,
Саме так, як хотіла – на відстані подиху.
По кутках поховалися сни – наполохані,
Пожовтів надворі ліхтар, від подиву.
Зашарілися вікна (і всі речі зі скла),
Замовчав десь на кухні кран; певно, знітився…
Обійму тебе міцно, аби не втекла…
Ти – поруч, вже спиш… Ти – справжня, …вся.
(2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2012
автор: Антон Срібний