...А я всім дарую капці –
Тихесенько в серце ходити.
А я подорожник сію –
Щоб рани чужі лікувати.
А я зозулечку грію,
Не цьвохкаю чалих лошаток...
Світлана Майя Залізняк На кладці http://maysterni.com/publication.php?id=78207
Вона така прихильна до усіх,
Відкрите серце для людей тримає...
Чомусь охочих йти туди немає
(У капцях в серце то великий гріх).
Наполяга хазяйка капці взути,
Щоб кроки ваші гучно не лунали
У міокардовій її прийомній залі,
Бо децибели згубні можуть бути.
І подорожник сіє ще панянка,
Цю гомеопатичну панацею,
Вам рани лікувати буде нею
(Поранитися дайте обіцянку).
Лошата ластяться до неї чалі,
Бо їх вона не цьвохкає ніколи…
А дехто відпускає їй уколи
( Не будемо вдаватись у деталі).
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341056
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2012
автор: Патара