Крик душі

О,  люди,  скажіть-но,  чому  ви  жорстокі?
У  вашої  злоби  коріння  глибокі.
Чому  ви,  панове  не  вірите  в  Бога?
Чому  ви  не  вірите  в  себе  самого?

Чому  ви  не  вірите  в  вічне  кохання?
Чому  ви  не  вірите  в  добрі  діяння?
Чому  би  самим  вам  добро  не  робити?
Або  щось  прекрасне  навкруг  не  дарити?

Наприклад,  усім  подаруйте  усмішку,
Ще  в  перші  хвилини,  спросоння,  у  ліжку.
А  потім  на  вулиці  –  друзям,  знайомим,
Пізніше  всміхнетеся  і  невідомим.

Тоді  ви  повірите  в  добрі  діяння.
Тоді  ви  відчуєте  силу  кохання.
Любов  же  і  навчить  нас  добрими  бути.
І  про  справедливість  ніде  не  забути.

А  в  тім,  вам  здається,  що  все  це  даремно,
Що  люди  поводяться  з  вами  не  чемно.
Так.  Так.  Не  живемо  ми  в  віку  Астреї.
Батьки  в  нас,  звичайно,  не  Боги,  як  в  неї.

Але  хочу  вас  я  тоді  запитати:
Чого  ж  від  життя  нам  лишилось  чекати?
Або,  в  що  ви  вірите,  люди  хороші?
І  що  в  цім  житті  перш  за  все  для  вас?  Гроші?

Дуже  сумно  мені,  але  то  не  нове.
За  гроші  продали  б  усе  ви  панове:
І  батька,  і  матір,  й  кохану  дружину,
Так  само  продали  б  свою  батьківщину.

Багато  чого  би  могли  ви  продати,
Щоб  потім  в  житті  з  цього  грошики  мати.
За  гроші  ви  купите  нову  машину,
Візьмете  собі  ви  гарнішу  дружину.

Звичайно,  із  зовні,  ніяк  не  душею,
Щоб  можна  було  би  хвалитися  нею.
Щоб  потім  її  ви  дорожче  продали,
Щоб  більше  за  неї  грошей  ви  узяли.

Але  на  хвилину  хоча  б  зупиніться
І  очі  відкрийте  навкруг  оберніться.
Побачите  ви,  що  не  все  продається,
Не  всі  люди  зліЇ,  як  вам  то  здається.

Звичайно,  я  знаю,  що  гроші  –  то  сила
Лиш  з  матеріальної  сторони  діла.
Наприклад,  за  гроші  ти  дрова  нарубиш,
А  от  щодо  щастя…  його  ти  не  купиш.

За  гроші  здоров’я  тобі  не  купити,
І  злагоди  в  хаті  за  них  не  створити.
Не  купиш  ніколи  за  гроші  любові,
Не  купиш,  природно,  і  доброї  волі.

Не  купиш  ніколи  ти  віру  в  людину,
Без  віри  в  житті  обернешся  в  тварину.
Без  віри  не  можна  нікого  любити.
Без  віри  добро  на  землі  не  створити.

Тож  вірте:  погане  лише  вам  здається,
І  сонечко  в  небі  усім  посміхнеться.
Із  вірою  будемо  жити  у  світі.
Із  вірою  вступимо  в  нове  століття.

Я  думаю:  так  воно  має  все  бути.
Самі  своє  щастя  повинні  здобути.
Бажаю  цього  вам,  і  будьте  здорові.
Добра  вам  і  щастя,  і  доброї  волі

1995  рік

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341222
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.06.2012
автор: Ірина Кузьменко