А під шкірою наче нитка
Прошиває мене наскрізь.
Я вже вгрузла по самі литки,
Обертаючись, наче вісь.
Я – струна, і єдиним звуком
Я лунаю, лиш доторкнись.
Так стрілу випускають з лука
У безмежну блакитну вись.
Моя музика – мій хронограф –
Відбиває в зап’ясті пульс.
Я сама собі гід, топограф,
Я вперед у життя дивлюсь.
Надчутлива. І камертоном
Відчуваю я кожен звук,
Реагую відтінком, тоном –
Я сприймаю життя на слух.
Я – струна. Я лунаю дзвінко
І допоки трива життя,
Хай мене прошиває нитка,
Бо є музика. І є я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341239
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2012
автор: Олена Ольшанська