Забудь мене, прошу, забудь,
Забудь, як забувають речі.
Роки назад не потечуть,
Упавши тягарем на плечі.
Забудь, як сон, що розбуди,
І вже ніколи не згадаєш.
Немов затоптані сліди,
Яких уже не розпізнаєш.
Забудь, немов прожиті дні,
Звичайні, сірі і буденні.
Такі ж буденні вихідні,
Що пролітають, як шалені.
Забудь, як правила, вірші,
Закони вічні, теореми.
Як назви впадин і вершин
Як дати, імена, поеми.
Як забувають почуття,
Обличчя в пам’яті стирають.
Коли в минуле вороття,
Уже нема і не чекають.
Забудь, не клич і не чекай,
І не заламуй з горя руки.
Як очі виповняться вкрай,
Слізьми страждання і розлуки.
27.11.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2012
автор: Мирослав Вересюк